Несу його і зболено, й тривожно.
Не перервать нікому тятиву,
Бо вірші – то любов всепереможна…
Ці слова із вірша Юлії Манойленко – члена Національної спілки письменників України, Полтавської спілки літераторів, Лубенського літературного об’єднання імені О. Донченка, авторки багатьох поетичних збірок, лауреата кількох літературно-мистецьких премій.