Несу його і зболено, й тривожно.
Не перервать нікому тятиву,
Бо вірші – то любов всепереможна…
Ці слова із вірша Юлії Манойленко – члена Національної спілки письменників України, Полтавської спілки літераторів, Лубенського літературного об’єднання імені О. Донченка, авторки багатьох поетичних збірок, лауреата кількох літературно-мистецьких премій.
Її талант, подарований лубенською землею, втілений у вірші, які
проникають в душу і серце та тривко там осідають.
Немає коментарів:
Дописати коментар