За всяку ціну ми мусимо вивести нашу літературу
на широку європейську арену.− «Листи»
Микола
Хвильовий – знакова постать в літературному процесі 20-х років ХХ століття,
коли український народ переживав своє національне і культурне відродження, під
час якого виростали нові кадри національної української інтелігенції.
Письменник болісно спостерігав за тим, як зупиняється українізація. Приголомшив його й Голодомор 1933-го, свідком якого він став, проїхавшись Полтавщиною разом з Аркадієм Любченком. З цієї подорожі він повернувся фізично й морально розбитим.
В атмосфері
шаленого цькування, можливо, передчуваючи наближення тотального терору, після
арешту свого приятеля письменника Михайла Ялового на знак протесту проти
початку масових репресій проти української творчої інтелігенції 13 травня 1933
року в Харкові, у будинку письменників «Слово», Хвильовий покінчив життя
самогубством.
Його смерть
стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця
українського національного відродження 1920 – 1930-х років.
Твори та ім’я
Миколи Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування
тоталітарного радянського режиму в Україні.
Книжкова виставка «Тернистими шляхами долі», приурочена
130-річчю від дня народження, розкриє вам багатогранний образ інтелегента
«розстріляного Відродження».
Немає коментарів:
Дописати коментар