Презентація краєзнавчого нарису «Що залишаємо»

 

  21 лютого у Лубенській міській бібліотеці для дорослих імені Володимира Леонтовича відбулася презентація  краєзнавчого  нарису  Олександра Матвійця та Олександра Гончарова «Що залишаємо» (історія села Герусівка Миргородського району), лауреатів цьогорічної літературно-мистецької премії імені Володимира Малика у номінації «Краєзнавство та народна творчість».

        Представив краєзнавче дослідження  користувачам книгозбірні один із авторів доробку Олександр Матвієць – літератор, публіцист, поет,  педагог, член Полтавської спілки літераторів, а познайомила загал із  лауреатом премії ім. Володимира Малика, вручення якої попередньо відбулося у Лубенській мистецькій школі, завідуюча книгозбірні Світлана Голуб.  Літератор зізнався публіці, що спочатку наміру писати книгу  не мав.  П’ятдесят років вчителював. За фахом не історик чи географ, як може здатися на перший погляд, а вчитель англійської мови. А от матеріали історичного нарису почав збирати до ювілейної дати школи – дев’яносторіччя, а потім і  сторіччя навчального закладу де працював, у селі Герусівка, тож   на основі  титанічних  краєзнавчих розвідок  і народилася  нарис «Що залишаємо».

        Основа доробку -  автобіографічні наративи, історичні факти,  матеріали періодичних видань, аудіозаписи, зроблені  стареньким магнітофоном, фотосвітлини через  призму яких автору книги вдалося  правдиво ідентифікувати  історію як  населеного пункту, так і держави в цілому, де довгий час публічно не говорили про голодомор-геноцид.

         Олександр Матвієць читав власні вірші,  ділився щемними аудіозаписами,  розповідями з босоногого дитинства, дякував публіці, а на згадку книгозбірням подарував книги власних краєзнавчих досліджень.

        Публіцисту за титанічну працю  подякував голова фонду імені Володимира Малика «Слово», син письменника-земляка Олександр Сиченко, наголосивши на актуальності книги, яка стане для нащадків  дороговказом  правди у вивченні історії.

        Знайомство з лауреатом та його працею зацікавило користувачів книгозбірні наскільки, що найактивніші, не втрачаючи можливості,  взялися  хутко опрацьовувати нарис у читальному залі.